 |
|
Ярослав Кохан
Останнім часом, з наближенням дати, що розділяє два сусідні століття, а заразом і тисячоліття, з’являється все більше приватних розмов і окремих реплік в засобах масової інформації з приводу дати, яка знаменує собою тисячолітній рубіж. Дивовижно, але на таку однозначну тему існує два погляди. Точніше кажучи, багато хто чомусь вважає, що першим роком наступного століття є 2000-ий рік. Така думка не нова, і, покопавшись в літературі та публіцистиці віку нинішнього, її можна багато де надибати: у висловлюваннях письменників, політиків, журналістів і навіть учених. Нерідко така ідея виступає в неявній формі: згадати, хоча б, що в останні років десять існування Радянського Союзу багато державних програм розраховувалися «до 2000-го року», багато гасел містили це число (що дивно, бо принаймні одна з «глав» генерального розпорядку життя держави — чотирнадцята п’ятирічка — мала завершуватися 2000-им).
І водночас не викликає сумніву, що тема дат не може бути спірною, адже це питання чисто календарне, і потрібна відповідь на питання «коли?» розраховується в межах елементарної арифметики навіть без калькулятора. В кінці ХХ століття, в епоху електроніки, вищої освіти й проблем глобального виживання помилка в тривіальному розрахунку видається неправдоподібною. Але вона існує і є доволі поширеною. Тому видається необхідним пояснити, в чому ж вона полягає.
15 січня цього року радіо «Голос Києва» повідомило, що слухачі часто звертають увагу на помилку ведучих та дикторів програм, які називають 2000-ий першим роком ХХІ століття, в той час як насправді він є останнім у столітті, що минає, а першим роком ХХІ століття буде 2001-ий. Працівники «Голосу Києва» не стали вирішувати проблему найприроднішим чином, який полягає в тому, щоб трохи подумати (думати, взагалі, шкідливо: он індик думав...). Як журналісти, вони вирішили звернутися до авторитета і запитали, як воно є насправді, у начальника Відділу єдиного часу та еталонних частот Юрія Сафронова. Пан Сафронов авторитетно заявив, що першим роком наступного тисячоліття буде 2001-ий, але чіткого пояснення, чому так виходить, на жаль, не навів. А без такого пояснення запевнення навіть найавторитетнішого фахівця мають дуже малу цінність. Адже тих, до кого ці запевнення звернені, потрібно переконати, а не просто видати їм розпорядження вважати першим роком століття 2001-ий. Необхідно, щоб всі зрозуміли й усвідомили, чому ситуація така, а не інакша, — зрештою, проблема полягає саме в нерозумінні, а не в тому, що комусь хочеться вважати, ніби все відбувається так, а не інакше. Спробую заповнити прогалину аргументації, яка виникла в міркуваннях Ю. Сафронова.
Як справедливо зауважив пан Сафронов, нульового року в календарі, яким ми користуємося, немає. Це означає, що першим роком нашої ери за григоріанським календарем є рік із номером один, тобто перший рік першим і є. Здавалося б, банальність, але з цього простенького положення все і випливає. Уявімо собі хронологічну шкалу у вигляді лінійки. На ній є нульова відмітка — момент, який відділяє «нашу еру» від «до нашої ери». Це — нуль часу. Відразу з нуля починається перший рік нашої ери. Припустимо, минуло три місяці від початку нашої ери; скільки, в такому разі, минуло років від початку нашої ери? Як правило, люди, яким я задаю таке запитання, дивуються: як це скільки? І починають шукати пастку. Насправді ж, ніякої пастки немає, і відповідь очевидна: не минуло жодного року. Але питання в тому, що для того, щоб назвати календарну дату, потрібно те ж саме сформулювати мовою арифметики. Арифметика слів жодний, немає, ще не набігло не знає: усім цим поняттям вона співставляє нуль. — Жодного року мовою арифметики звучатиме як нуль років.
Звідси легко бачити, що доки триває перший рік нашої ери, від початку цієї ери минуло нуль років. Скільки б місяців і днів не минуло, доки триває рік, це все одно менше, ніж тривалість цього року, тобто менше, ніж один рік. Можна, звичайно, а іноді й потрібно уточнювати в кожному випадку, що минуло нуль років, три місяці й один день (2 квітня), або нуль років, одинадцять місяців і двадцять шість днів (27 грудня), тобто більше, ніж нуль років рівно, але менше, ніж один рік рівно. — Такі уточнення нічого в суті справи не міняють, бо пов’язані з уживанням одиниць менших, аніж рік. Коли ж потрібно буде говорити про кількість років як таких, наприклад для встановлення дати, доведеться казати: нуль років (отже, будь-яку дату в сенсі роковин святкувати зарано), хоча насправді буде, можливо, й не точно нуль років.
Тепер неважко зрозуміти, коли ж настане один рік від початку нашої ери. Така дата настане точно тоді, коли спливе перший рік нашої ери. Завершення ж першого року означає настання наступного, другого за номером року нашої ери. Тому, доки триватиме цей другий рік, від початку нашої ери буде всього лиш один рік. І тільки тоді, коли другий рік завершиться, «нашій ері» стукне два роки. Але другий рік завершиться тоді, коли почнеться третій рік...
Загальна закономірність зв’язку між номером року і кількістю років, яка минула від початку нашої ери до якого-небудь моменту в межах цього року, тепер видається цілком прозорою. Ми бачили, що доки триває перший рік, минуло тільки нуль років, доки триває другий рік, маємо вже один рік нашої ери. Зрозуміло, що далі триває те ж саме, що означає, що номер року, на момент тривання якого ми визначаємо кількість років, що минули від початку нашої ери, завжди на одиницю більший, аніж означена кількість років. Саме тому, коли настане 2000-ий рік, від початку нашої ери мине тільки 1999 років. А 2000 років, закономірно виповняться з початком наступного року, — тобто, в ніч на перше січня 2001-ого року. Саме цей рік і буде першим в наступному столітті.
Як бачимо, багато людей в датуванні рубежа століть справді помиляються, і помилка ця елементарна. Не дивно, що журналісти, які зачіпають тему цієї помилки, намагаються всіляко затушувати її значення — не хочеться, видно, виставляти деяких своїх читачів (глядачів, слухачів), як, можливо, і себе у минулому, недоумками. Як правило, спосіб заспокоєння один і той же: сверджують, що, мовляв, нічого страшного, бо важлива не сама дата, а подія, датою фіксована. В такому твердженні міститься помилка, настільки ж елементарна, наскільки елементарна проблема датування: а саме, подією, в нашому випадку, є настання дати, і нічого більше. Дійсно, адже межа між століттями — це умовність, яка визначається конкретним календарем; змініть календар, і всі дати зникнуть, а виникнуть зовсім нові, які в старому календарі ніякими подіями не були.
Тим самим, наведена ідея про важливість зводиться до того, що настання дати важливіше за саму дату, — що очевидно є абсурдом.
Не може допомогти і релігійна аргументація, яка пов’язує «круглу» дату з приходом у світ Христа. Бо якщо йдеться про саму подію, то кожен віруючий в певному сенсі відзначає її кожного разу, коли задумується над цим; здається, згідно з позицією священників, це і є справжнє пошанування та відзначення. Окрім нього, є також Різдво. Межа між тисячоліттями в цьому ряду звернень віруючого до бога не має ніякого особливого сенсу; про неї можна буде казати, як про щось особливе, лише якщо ми говоритимемо про дату настання події, а не просто про подію. Тобто, якщо ми надамо, принаймні частково, перевагу даті над самим фактом події.
Отже, причин для заспокоєння не видно. І якщо межа між тисячоліттями щось важить для нас, непогано було б задуматися: що ми несемо в наступний ХХІ вік, невже — невміння елементарно рахувати? Якщо так, то інтелігентність, цивілізованість, культура — це не про нас. Невміння рахувати до одного — тобто, розрізняти поняття один та перший, — не свідчить про високу психічну організацію. Від істот такого рівня навряд чи можна сподіватися прояву високих смаків, розвиненої моралі та адекватних уявлень про світ.
Можливо, я пересмикую? У кого є аргументи на заперечення?